Державна допомога на громадське мовлення

СУТНІСТЬ ДОПОМОГИ НА ГРОМАДСЬКЕ МОВЛЕННЯ

Громадське мовлення являє собою специфічну послугу загального економічного інтересу, пов'язану з передачею програм із особливими характеристиками, тобто: i) вирішення демократичних, соціальних та культурних потреб суспільства, ii) надання широкого доступу до надійних новин та інформації, iii) вплив як індивідуальної, так і громадської думки.

У ЄС держави мають право фінансувати послуги громадського мовлення, оскільки таке фінансування надається на виконання місії громадського обслуговування; і до такої міри, наскільки таке фінансування не впливатиме неправомірно на конкуренцію та торгівлю між Державами -Членами. 

Спеціальні вимоги

Правила державної допомоги дозволяють компенсувати фактичні витрати, спричинені громадським мовленням, за умови, що держава чітко покладає на один або декілька суб'єктів господарювання місію державної послуги (так зване доручення з надання громадської послуги (ДНГП)) за допомогою офіційного акту (наприклад, правового акту, договору чи обов'язкового технічного завдання).

Акт повинен містити чітке визначення зобов’язань щодо надання державних послуг, умови надання компенсації, механізми уникнення та повернення будь -якої надмірної компенсації. Акт повинен містити інформацію про незалежний наглядовий орган для забезпечення ефективного нагляду за виконанням зобов'язань щодо надання державних послуг.

Хоча держави мають широкий розсуд щодо визначення сфери доручення державної послуги, щоб не блокувати комерційну діяльність приватних мовників, трансляцію комерційно привабливого вмісту в межах доручення державної послуги слід обмежити.

Розмір компенсації не повинен перевищувати необхідного для покриття чистих витрат, понесених при дорученні ДНГП, беручи до уваги також доходи, отримані від місії з надання громадської послуги. Можна прийняти розумний прибуток, розрахований як норма прибутку на власний капітал.

Розмір компенсації <= чисті витрати + розумний прибуток (необов’язково)

Чисті витрати = витрати ДНГП  – прибутки

Усі витрати, безпосередньо пов'язані з забезпеченням ДНГП, можуть бути враховані, такі як: персонал, комунальні послуги, ліцензії, передплата, податки за використання інфраструктури зв'язку, постійні витрати, збори за членство в міжнародних організаціях.

Слід брати до уваги всі прямі чи непрямі доходи, отримані від ДНГП, такі як: підписки, реклама (телебачення, Інтернет -сайт), пожертви та спонсорство, продаж ліцензій, дохід від вмісту на веб -сайтах.

Громадський мовник може здійснювати комерційну діяльність за умови комерційного фінансування та дотримання нормальної поведінки на ринку. У цих випадках, щоб уникнути перехресного субсидіювання, суб'єкт господарювання повинен чітко розділяти рахунки між державною та комерційною діяльністю (зокрема їх витратами).

Громадські мовники не можуть займатися діяльністю, яка призведе до непропорційного спотворення конкуренції, що не є необхідним для виконання місії громадської послуги. Вони здійснюють свої комерційні інвестиції відповідно до принципу інвестора ринкової економіки і не здійснюють антиконкурентну практику щодо своїх конкурентів на основі свого державного фінансування (тобто заниження цін).

Необхідно, щоб незалежний орган контролював умови, пов'язані з виконанням ДНГП, і, у разі необхідності, вводив відповідні засоби правового захисту.

Громадські мовники можуть скористатися перевагами цифрових технологій та послуг на основі Інтернету, щоб запропонувати високоякісні аудіовізуальні послуги на всіх платформах, за умови, що вони не надмірно спотворюють конкуренцію за рахунок інших операторів медіа. Попередня оцінка на основі громадських консультацій повинна бути забезпечена перед тим, як будь-які нові послуги, що додаються до галузі державних зобов'язань, будуть випущені на ринок державними мовниками (врівноважуючи вплив на ринок таких нових послуг  з їх громадською цінністю).

Будь -яка нова допомога, призначена для надання послугам з громадського мовлення, підлягає контролю за державною допомогою, що вимагає попереднього повідомлення про всі нові заходи допомоги, тобто програми державної допомоги або індивідуальні заходи допомоги, що випливають із відповідної правової основи надання допомоги (наприклад, проекти актів, положень, рішень, контрактів, постанов, розпоряджень, наказів) до Антимонопольного комітету України (АМКУ), щоб вирішити, чи сумісна така державна допомога з правилами державної допомоги. Суттєва зміна існуючого заходу допомоги у секторі мовлення також є новою допомогою, яка підлягає під обов’язок щодо попереднього повідомлення

ДОКУМЕНТ