Розрив у фінансуванні - це різниця між грошима,
необхідними для здійснення інвестиції та управління нею, та очікуваним грошовим
потоком від інвестиції.
Обчислення розриву у фінансуванні використовується в основному для оцінки державної допомоги у справах інфраструктури (наприклад, культури, спорту, місцевої інфраструктури), щоб забезпечити пропорційність допомоги, тобто надання державної допомоги у таких розмірах, які відповідають тому, чого не вистачає з точки зору її фінансування. Отже, у випадку, коли потрібно обчислити розрив у фінансуванні, максимальна сума допомоги не встановлюється як стала частка допустимих витрат проекту, але допомога дорівнює розриву у фінансуванні або його частині.
розрив у фінансуванні = допустимі витрати (PV[1]) – операційний прибуток (PV)
Операційний прибуток повинен бути позитивним, тобто розрив у фінансуванні не можна обчислити з негативним операційним прибутком, тому, якщо операційний прибуток є від’ємним, у наведеному вище обчисленні слід використовувати 0.
операційний прибуток = операційні доходи – операційні витрати
І операційні доходи, і операційні витрати повинні враховуватися протягом усього терміну реалізації проекту за поточною вартістю.
Державна допомога ? розрив у фінансуванні
Сума державної допомоги не може перевищувати різницю між допустимими витратами та операційним прибутком інвестиції.
Допустимі витрати визначаються у правилах, що стосуються цілей допомоги. Наприклад, у випадку інвестиційної допомоги для місцевої інфраструктури допустимими витратами є інвестиційні витрати в матеріальні та нематеріальні активи.
Загальна вартість інвестицій не включає непередбачувані витрати, відшкодовуваний ПДВ, а також амортизаційні відрахування.
Загальна вартість інвестицій не включає елементи допомоги, наприклад якщо земля надається нижче ринкової ставки, саме ринкова ставка землі повинна бути включена в аналіз розриву у фінансуванні. Отже, якщо ринкова ціна землі становить 100, навіть якщо бенефіціар отримав її безкоштовно, 100 слід враховувати при обчисленні. Допомога, отримана за землю (100 у цьому прикладі), буде врахована, коли буде розраховуватися максимальна сума, згідно з правилами кумуляції допомоги.
Операційні витрати - це відтік грошових коштів, пов’язаний з функціонуванням інфраструктури.
Для цього обчислення розриву у фінансуванні операційні витрати включають такі витрати, як витрати на персонал, матеріали, послуги за контрактом, комунікації, електроенергію, технічне обслуговування, оренду, адміністрування, але виключають амортизаційні відрахування та витрати на фінансування.
Операційні витрати також можуть бути позитивними, якщо інвестиції здійснюються з метою економії витрат.
Як було зазначено вище, амортизаційні відрахування, непередбачувані витрати не можуть бути враховані при обчисленні. Також не беруться до уваги витрати на фінансування, оскільки ці витрати, як вважається, покриваються ставкою дисконтування (див. нижче).
Початковою точкою є визначення відповідного рівня (власника, оператора або обох), де слід проводити аналіз.
Після встановлення рівня аналізу повинні бути враховані всі доходи, пов’язані з цим рівнем.
Нижче наведено три можливості рівня аналізу:
Важливо підкреслити, що з точки зору обчислення розриву у фінансуванні, державна допомога не є доходом, а тому вона не повинна бути частиною аналізу розриву у фінансуванні.
Водночас залишкова вартість є частиною операційного доходу за останній рік розрахунку. Залишкова вартість оцінює, скільки коштує інвестиція на кінець розрахункового періоду. Вона повинна відповідати економічній реальності і може бути обчислена або на основі чистої поточної вартості грошових потоків в роки функціонування, що залишаються, або на основі вартості активу.
Часові рамки обчислення - це відповідний термін життя інвестиції. Наближене значення представлено у таблиці нижче.
Ставка дисконтування, яка використовується при обчисленні розриву у фінансуванні, виражає ризикованість проекту.
Важливо підкреслити, що ставка дисконтування, яка використовується при обчисленні розриву у фінансуванні, повністю відрізняється від референтної ставки, яка зазвичай використовується у справах про державну допомогу.
Згідно з поточною практикою Європейської комісії, ставка дисконтування у 4% або нижче вважається відповідною для обчислення розриву у фінансуванні.
Вища ставка дисконтування може бути прийнята виключно тоді, коли виконуються наступні умови:
Для спрощення обчислення розриву у фінансуванні пропонується застосовувати в принципі ставку дисконтування у 4%.
На наведеній нижче діаграмі показано чотири сценарії, пов’язані з будівництвом та експлуатацією інфраструктури.